СТАН, ПРОСТОРОВИЙ РОЗВИТОК ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Дейнеко Л.В., д.е.н., професор,

Купчак П. М.

В статті проведено аналіз розвитку харчової промисловості по регіонах України.

Економічні реформи, що відбуваються в агропромисловому секторі країни, глибока затяжна криза в сільському господарстві як основній сировинній базі харчової промисловості по різному позначились на розвитку харчової промисловості різних регіонів України в залежності від її галузевої структури в них. Недостатня забезпеченість сировиною та проблеми в становленні регіональних продовольчих ринків були причиною проявів такого негативного явища як регіональний монополізм, особливо відносно розвитку молочної галузі, хлібопекарської та лікеро-горілчаної галузей де набули широкого розголосу випадки щодо обмеження вивозу на переробку в інші райони чи області сировини, або перешкоджання ввозу на територію певного регіону районного чи обласного рівня готової продукції з інших регіонів. Крім того, в умовах глобалізації та економічної інтеграції регіони стають помітними суб'єктами міжнародних економічних відносин, а конкурентні переваги регіонів - все більшою мірою впливають на галузеву конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість галузі. З іншого боку, розвиток галузі та її зовнішньоекономічна діяльність здатні справляти відчутний вплив на економічну активність окремих регіонах. Все це робить завдання дослідження особливостей регіонального розвитку харчової промисловості особливо актуальним і необхідним для визначення науково обґрунтованих стратегічних пріоритетів її розвитку. Всі вони в сукупності спричинили наявну територіальну диференціацію показників розвитку галузі.

Проведений нами аналіз розвитку харчової промисловості по регіонах України показав залежність ефективності її функціонування від цілого ряду чинників, серед яких найбільш визначальну роль відіграють наступні: забезпеченість сировинними ресурсами та ефективність розвитку сільськогосподарського виробництва в регіоні; галузева структура харчової промисловості; забезпеченість основними засобами та їх стан; внутрішнє та іноземне інвестування розвитку галузі; рівень розвитку ринкової інфраструктури в регіоні; рівень та характер конкурентних відносин на ринках продовольчих товарів; наявність та ефективність заходів владних структур з підтримки вітчизняних виробників харчових продуктів та інші.

Представлені у табл. 1 дані, які характеризують динаміку виробництва продукції харчової промисловості по регіонах України, демонструють значні територіальні відмінності. Зокрема, якщо у 2007 р. галузевий приріст обсягів виробництва в середньому по Україні дорівнював 10%, то розрив показників по областях складав 40 процентних пунктів (максимальний (34,1%) у Чернівецькій області, а мінімальний (- 5,7%) - у Тернопільській області). Більш ніж у півтора рази від республіканського показника приріст обсягів виробництва продукції харчової промисловості у 2007 р. був більший у Волинській, Івано-Франківській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій областях. Натомість у Кіровоградській, Рівненській та Тернопільській областях був допущений спад обсягів виробництва. Майже половина (49,3%) продукції харчової галузі реалізовано у Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій, Київській, Полтавській областях та м. Києві. Приріст мав місце у всіх зазначених регіонах і варіював у межах 12,2%-7,7% (відповідно Полтавська - Донецька області).

Основним чинником зростання виробництва харчових продуктів стала позитивна кон'юнктура на внутрішньому та зовнішніх ринках продовольчих товарів. Так, за 2007 рік експорт готових харчових продуктів зріс у 26 регіонах (по Україні - на 47,5% і склав 4,2% загального експорту країни, проти приросту 8,0% у 2006 році і 3,6% загального експорту). При цьому, майже половину загального експорту готових харчових продуктів (48,0%) припадало на Вінницьку, Донецьку області та м. Київ [3, с. 18].

Таблиця 1

Темпи приросту обсягів виробництва продукції харчової промисловості України в 2001-2007 рр., (до попереднього року)

Темпи приросту обсягів виробництва продукції харчової промисловості України в 2001-2007 рр., (до попереднього року) Темпи приросту обсягів виробництва продукції харчової промисловості України в 2001-2007 рр., (до попереднього року) Темпи приросту обсягів виробництва продукції харчової промисловості України в 2001-2007 рр., (до попереднього року)

*Складено та розраховано за даними: Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2006 рік / М-во екон. України. - К. : М-во екон. України, 2007. - С. 18; Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2007 рік / М-во екон. України. - К. : М-во екон. України, 2008. - С. 20.

З таблиці 1 видно, що попри загальну позитивну динаміку розвитку харчової промисловості України за аналізований період в ряді областей в різні роки відбувався спад виробництва. Це Автономна Республіка Крим, Волинська, Кіровоградська, Львівська, Рівненська, Сумська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська області. Основними чинниками були проблеми в розвитку сировинної бази, несприятлива ринкова кон'юнктура , в тому числі на світовому агропродовольчому ринку.

Наведені дані також дозволяють виділити регіони з порівняно стабільною динамікою розвитку харчової промисловості. Це м. Київ, Київська, Запорізька, Дніпропетровська, Вінницька, Закарпатська, Полтавська, Миколаївська, Харківська, Херсонська, Черкаська області, де розмах в показниках щорічного приросту об'ємів виробництва не перевищував 20 процентних пунктів. Як бачимо, в цю групу увійшли індустріальні регіони з високою густотою населення, яке забезпечувало стабільний попит на продукцію галузі, а також регіони, що мають потужну сировинну базу для розвитку харчової промисловості.

Найвідчутніші коливання (розмах показників приросту обсягів виробництва перевищував 40 процентних пункти) спостерігалися в Тернопільській, Рівненській та Одеській області, в структурі харчової промисловості яких висока питома вага переробних галузей. Крім того це прикордонні регіони, що відчувають на собі більший тиск з боку імпортованої продукції, в тому числі, що потрапляє туди нелегальним шляхом.

Робота харчової промисловості в значній мірі залежить від забезпеченості галузі основними виробничими ресурсами, стану основних фондів та інвестиційної активності. В таблиці 2 представлені дані, що характеризують регіональну структуру основних складових виробничого потенціалу галузі та дозволяють оцінити їх ефективність, зокрема фондоозброєність та фондовіддачу.

Таблиця 2

Регіональна структура основних показників розвитку харчової промисловості України, 2007 р.

Регіональна структура основних показників розвитку харчової промисловості України, 2007 р. Регіональна структура основних показників розвитку харчової промисловості України, 2007 р. Регіональна структура основних показників розвитку харчової промисловості України, 2007 р.

*Складено та розраховано за даними: Таблиця 8; таблиця група П/П 10,11,13,14; таблиця 14.3а Ф.1 - Підприємництво за 2007 рік / Держ. ком. статистики України, 2008.

Як бачимо, найвищі показники продуктивності праці в м. Києві, де на одного найманого працівника припадає реалізованої продукції майже вдвічі більше ніж в середньому по країні, а також у Миколаївській, Харківській, Полтавській, Запорізькій, Чернігівській та Вінницькій областях. Вдвічі менше ніж в середньому по Україні в розрахунку на одного найманого працівника було реалізовано продукції в Рівненській області, високу трудомісткість мала також харчова промисловість Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської області.

П'ятірку лідерів за показниками фондовіддачі складали Херсонська, Вінницька, Полтавська, Сумська області та м. Київ. Найнижчий показник фондовіддачі - в Дніпропетровській області, що пов'язано з порівняно кращою технічною оснащеністю харчових підприємств регіону. Цей же чинник вплинув на рівень фондовіддачі в таких областях як Чернівецька, Івано-Франківська та Закарпатська. Натомість в Одеський області низька фондовіддача пов'язана з низькою продуктивністю застарілої техніки та обладнання - рівень зносу основних засобів харчової промисловості області близько 56 %.

Стан основних засобів є тим чинником, який визначально впливає на економічну ефективність роботи галузі, здатність підприємств впроваджувати інновації, конкурентоспроможність продукції. І якщо в середньому по Україні рівень зносу основних засобів був зависокий (46,3%) і давав підстави стверджувати про відсутність бази для подальшого стійкого зростання, то в ряді регіонів основні засоби зношені більш ніж наполовину, тобто їх стан наближається до критичного. Це вже згадувана Одеська область, а також Полтавська, Сумська, Херсонська.

На рис. 1 представлена картосхема, що характеризує просторову організацію харчової промисловості за такими показниками як частка продукції харчової промисловості в загальному обсязі промислової продукції, середньодушовим обсягом реалізованої продукції та обсягом інвестицій в основний капітал.

Обсяг реалізованої продукції та інвестиції в основний капітал харчової промисловості України в 2007 році

Рис.1. Обсяг реалізованої продукції та інвестиції в основний капітал харчової промисловості України в 2007 році

Примітним є те, що на картосхемі простежується певний зв'язок між розвитком харчової промисловості в регіоні від його географічного розташування. Так, області з найнижчими показниками питомої ваги харчової промисловості локалізовані в Південно-Західній частині України. Це індустріально розвинені області Степової зони нашої країни: Дніпропетровська, Запорізька, Донецька та Луганська.

Група регіонів з найвищими показниками обсягу реалізованої продукції харчової промисловості в розрахунку на душу населення оперізує центральну частину України зі Сходу на Захід. Це Вінницька, Черкаська, Полтавська та Харківська області. Натомість регіони з найнижчим рівнем зазначеного показника мають виключно прикордонне розташування. Це Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Волинська та Луганська області.

Що стосується спрямування внутрішніх інвестицій в харчову промисловість, то понад половину з них (60832,2 або 51,4%) були вкладені в підприємства Донецької, Київської, Харківської, Полтавської, Одеської областей та м. Києва - тобто тих індустріальних регіонів з розвиненим аграрним сектором, в яких галузь традиційно мала високі показники ефективності розвитку.

Прямі іноземні інвестиції мали більшу регіональну концентрацію, хоча надходили у всі регіони. Близько половини їх обсягу надійшло в три регіони: Київську (27,2%), Одеську (8,8 %) та Запорізьку (12,9%).

В табл. 3 представлені дані, що характеризують обсяги інвестування в основний капітал харчової промисловості і прямих іноземних інвестицій в галузь.

Таблиця 3

Регіональна диференціація обсягів внутрішніх інвестицій та іноземного інвестування в харчову промисловість України

Регіональна диференціація обсягів внутрішніх інвестицій та іноземного інвестування в харчову промисловість України Регіональна диференціація обсягів внутрішніх інвестицій та іноземного інвестування в харчову промисловість України Регіональна диференціація обсягів внутрішніх інвестицій та іноземного інвестування в харчову промисловість України

*Складено та розраховано за даними: Таблиця 14.3а Ф.1-Підприємницво за 2007 рік / Держ. ком. статистики України, 2008; Статистичний бюлетень "Капітальні інвестиції в Україні за 2007 рік" / [за ред. Л. М. Овденко]. - К. : Держ. ком. статистики України, 2008. - С. 18; Довідковий матеріал про зовнішньоекономічну діяльність та оцінку умов вступу України до СОТ в сфері аграрного сектору за 2007 рік. - К. : М-во аграр. політики, 2008. - Д. 11. - С. 2.

В розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції найбільше інвестицій в основний капітал харчової промисловості мали Чернівецька, Хмельницька, Миколаївська, Кіровоградська та Одеська області. За обсягом прямихіноземних інвестицій в розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції лідирували Закарпатська, Київська, Одеська, Херсонська та Запорізька області.

За співвідношенням розміру внутрішнього та іноземного інвестування в харчову промисловість в розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції можна виділити регіони, розвиток харчової промисловості яких більшою мірою забезпечувався закордонними інвесторами. Це Закарпатська, Запорізька Київська, Одеська, Сумська та Херсонська області. До регіонів, де на розвиток харчової промисловості визначали переважно внутрішні інвестиції, а вплив прямих іноземних інвестицій на обсяги виробництва був незначним слід віднести Рівненську, Чернігівську, Кіровоградську, Хмельницьку та Миколаївську області.

За сумарним обсягом внутрішніх та іноземних інвестицій в розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції найбільш інвестиційно привабливими були харчові виробництва Київської (54,5 коп/грн.), Закарпатської (38,5 коп/грн.), Запорізької ( 34,0 коп/грн.), Одеської (32,1 коп/грн.) та Кіровоградської (24,7 коп/грн.) областей. Найменше сумарних інвестиційних ресурсів в розрахунку на одиницю продукції було залучено в м. Севастополі (4,4 коп/грн.), Чернігівській (8,9 коп/грн.), Луганській (8,8 коп/грн.) та Тернопільській (9,6 коп/грн.) областях. З таблиці 2.14 видно, що ці регіони були мало привабливими для інвестицій в харчову промисловість як для внутрішніх інвесторів, так і для зовнішніх. Тобто чинник зовнішнього інвестування в даному випадку спрацьовував на поглиблення регіональної диференціації розвитку галузі, яка, виходячи з кінцевого призначення продукції має вагоме значення для соціально-економічного розвитку регіону.

Разом з тим зазначимо, що інвестиції, які забезпечують технологічний прорив та випереджаюче зростання місткості внутрішнього ринку відносно проникнення імпортованої продукції можуть призвести до збалансованості регіонального розвитку і тому за умов інноваційного спрямування іноземних інвестицій зовнішньоторгова лібералізація може сприяти вирівнюванню можливостей регіонів в розвитку харчової промисловості. Підтвердженням цього може слугувати низька географічна концентрація виробництва продовольчих товарів в ряді європейських країн.

З метою аналізу та характеристики регіональних особливостей зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості нами на картосхемі (див. рис. 2) було відображено динаміку зарубіжних інвестицій за останні роки, обсяги експорту та імпорту агропродовольчої продукції та їх структура, а також виділені групи регіонів за коефіцієнтом покриття імпорту експортом. Більш детальні дані щодо зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією представлені в табл. 4.

Таблиця 4

Зовнішня торгівля продукцією АПК у 2007 році, млн. дол. США

Зовнішня торгівля продукцією АПК у 2007 році, млн. дол. США Зовнішня торгівля продукцією АПК у 2007 році, млн. дол. США Зовнішня торгівля продукцією АПК у 2007 році, млн. дол. США

*Складено та розраховано за даними: Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2007 рік / М-во екон. України. - К. : М-во екон. України, 2008. - С. 67.

Зовнішньоекономічна діяльність харчової промисловості України у 2007 році

Рис.2. Зовнішньоекономічна діяльність харчової промисловості України у 2007 році

З наведених даних видно, що біля третини (32,4%) зовнішнього товарообміну готовою харчовою продукцією припадало на м. Київ. Ще близько третини припадало на Донецьку (8,1%), Харківську (8,0%), Київську (7,2%) та Вінницьку (5,5%) області. Натомість у 9 регіонах цей показник був менший за 1%. Це такі області як Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Луганська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька, а також м. Севастополь.

Попри загальне від'ємне експортно-імпортне сальдо, по більшості регіонів експорт готової продукції перевищував імпорт. До регіонів нетто-експортерів у 2007 р. відносились АР Крим, Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька області та м. Севастополь. Нетто-імпортерами були 10 регіонів: м. Київ, Волинська, Закарпатська, Київська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська та Чернігівська області. Показово, що жодна з наведених областей не належить до внутрішніх регіонів України, тобто має зовнішні кордони. Найбільш імпортозалежними регіонами, тобто тими, де коефіцієнт покриття імпорту експортом становив менше 0,5 були Київська, Волинська, Сумська та Чернігівська області. Понад третину експорту готової харчової продукції припадає на м. Київ (39,9%), водночас м. Києву належать домінуючі позиції в експорті цієї товарної групи (24,8%), що пояснюється насамперед практикою столичної реєстрації багатьох міжрегіональних торговельно-збутових мереж.

Що стосується структури зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцію, то вона, на наш погляд, тоді є раціональнішою, чим більше частка готової харчової продукції в її експорті і чим менша її частка в імпорті. Більше половини експорту агропродовольчої продукції готові харчові продукти складали в таких областях як Львівська (59,3%), Дніпропетровська (58,5%), Чернівецька (50,9%), Вінницькій (72,5%), Черкаська (50,8%), Сумська (52,4%), Харківська (56,9) та АР Крим (60,7%). Зрозуміло, що на величину цього показника певною мірою вплинула спеціалізація регіону, тому вважали за доцільне виділити також ті регіони в яких складова готових харчових продуктів в експорті була більшою ніж в імпорті. Це Львівська, Чернівецька, Рівненська, Луганська, Запорізька Житомирська та Вінницька області.

Таблиця 5

Рейтингова оцінка регіонів за рівнем інтегрованості харчової промисловості у світогосподарські зв'язки в 2007 році.

Рейтингова оцінка регіонів за рівнем інтегрованості харчової промисловості у світогосподарські зв'язки в 2007 році. Рейтингова оцінка регіонів за рівнем інтегрованості харчової промисловості у світогосподарські зв'язки в 2007 році. Рейтингова оцінка регіонів за рівнем інтегрованості харчової промисловості у світогосподарські зв'язки в 2007 році.

*Складено та розраховано за даними: Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2007 рік / М-во екон. України. - К. : М-во екон. України, 2008. - С. 7, 67; Довідковий матеріал про зовнішньоекономічну діяльність та оцінку умов вступу України до СОТ в сфері аграрного сектору за 2007 рік. - К. : М-во аграр. політики, 2008. - Д. 11. - С. 2;

1Станом на 1.01.08

В табл. 5 наведені дані рейтингової оцінки регіонів за рівнем інтегрованості у зовнішньоекономічні зв'язки. За основу оцінки нами були взяті показники зовнішньої торгівлі та іноземного інвестування як найбільш визначальні. Оскільки обсяг експортно-імпортних операцій регіону залежить від обсягів виробництва в ньому продовольчих товарів рівно як і масштабу самого регіону для більшої коректності розрахунків при визначені рейтингу нами використовувались середньодушові показники обсягів зовнішнього товарообороту, так само і відносно імпорту. Загальна рейтингова оцінка визначалась як сума рейтингу за цими двома показниками.

Рейтингова оцінка інтегрованості харчової промисловості регіонів України в світогосподарські зв'язки дала можливість виявити п'ять груп регіонів за цією ознакою:

1) лідери цього процесу (рейтинг від 2 до 10): Київська (3), Миколаївська (9), Харківська (10) області та м. Київ (10);

2) високоінтегровані (рейтинг від 11 до 20): Одеська (12) Вінницька (14), Сумська (15) Запорізька (17), Черкаська (19), Полтавська (20) області;

3) середньоінтегровані (рейтинг від 21 до 35): Волинська та Донецька (24), Закарпатська та Херсонська (25), Львівська (27), Чернігівська (31), Тернопільська (34), Дніпропетровська та Житомирська (35)

4) слабкоінтегровані (рейтинг від 36 до 45): АР Крим (39), м. Севастополь (40), Хмельницька (44), Чернівецька (45) області;

5) аутсайдери (рейтинг від 46 до 54): Кіровоградська (47), Івано-Франківська та Луганська(49), а також Рівненська (54) області.

Таким чином, системний аналіз просторового розвитку харчової промисловості дозволив визначити основні напрямки його вдосконалення, а саме: формування потужної сировинної бази харчової промисловості регіонів України у відповідності до наявного ресурсного потенціалу і природнокліматичних умов; розвиток матеріально-технічної бази харчової промисловості регіонів згідно світових вимог до забезпечення якості та безпеки продукції та в масштабах, що відповідають ? потенціалу сировинної бази, потребам населення регіону та міжрегіонального та міждержавного обміну.

Література:

1. Дейнеко Л. В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень: проблеми теорії та практики / Дейнеко Л. В. - К. : Знання, 1999. - 331 с.

2. Довідковий матеріал про зовнішньоекономічну діяльність та оцінку умов вступу України до СОТ в сфері аграрного сектору за 2007 рік. - К. : М-во аграр. політики, 2008. - Д. 11. - 101 с.

3. Могильний О. М. Державне регулювання аграрного виробництва в період трансформації економіки / Могильний О. М. - К. : УААН, Ін-т аграр. економіки, 2002. - 430 с.

4. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2006 рік / М-во екон. України. - К. : М-во екон. України, 2007. - С. 18; Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2007 рік / М-во екон. України. - К. : М-во екон. України, 2008. - 260 с.

5. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2007 рік / М-во екон. України. - К. : М-во екон. України, 2008. - 256 с.

6. Продовольчий комплекс України: стан і перспективи розвитку / [ Дейнеко Л. В. , Коваленко А. О., Коренюк П. І. та ін.]; за ред. Б. М. Данилишина. - К. : Наукова думка, 2007. - 276 с.

7. Продовольчий комплекс: стан та перспективи розвитку в умовах глобалізації / [Коваленко А. О., Князєв С. І., Дейнеко Л. В. та ін.]. - К. : Науковий світ, 2004. - 96 с.

8. Статистичний бюлетень "Капітальні інвестиції в Україні за 2007 рік" / [за ред. Л. М. Овденко]. - К. : Держ. ком. статистики України, 2008. - 64 с.

Відомості про авторів:

Дейнеко Людмила Вікторівна, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу проблем розвитку продовольчого комплексу та споживчого ринку Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (01032, Київ, б-р. Шевченка, 60, тел. (044) 486-90-54);

Купчак Павло Миронович, молодший науковий співробітник відділу проблем розвитку продовольчого комплексу та споживчого ринку Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (01032, Київ, б-р. Шевченка, 60, тел. (044) 486-90-54);

(На головну - zip-архів)